Основні етапи процесу психологічного супроводу інтегрованого (інклюзивного) навчання

       Психологічний супровід дітей з вадами у розвитку в умовах інтегрованого (інклюзивного) навчання необхідно розглядати як діяльність практичного психолога, спрямовану на створення комплексної системи медико-психологічних, психолого-педагогічних та психотерапевтичних умов, які б сприяли їхній адаптації, реабілітації та особистісному зростанню в соціумі (школа, сім’я, група однолітків тощо).

Психологічний супровід дітей з особливими потребами — це завжди пролонгований, динамічний процес, цілісна діяльність психолога, яка складається з п’яти взаємопов’язаних компонентів:

• систематичний моніторинг медико-психологічного і психолого-педагогічного статусу дитини в динаміці її психічного розвитку;
• створення соціально – психологічних умов для ефективного психічного розвитку дітей у соціумі;
• систематична психологічна допомога дітям з вадами у розвитку у вигляді консультування, психокорекції, психологічної підтримки;
• систематична психологічна допомога батькам дітей з проблемами розвитку;
• організація життєдіяльності дітей з особливими потребами в соціумі з урахуванням їхніх психічних та фізичних можливостей.
  

       Відстеження психологічного статусу є досить складним процесом, який потребує тісної співпраці всіх фахівців, які беруть участь у життєдіяльності дитини з особливими потребами. Серед спеціалістів, які супроводжують дітей з вадами розвитку, обов’язково мають бути психолог, відповідальний за процес психологічного супроводу, педагог-дефектолог, лікар-психіатр або л і кар-невропатолог.

Слід визначати основні етапи процесу психологічного супроводу інтегрованого (інклюзивного) навчання.

Підготовчий етап передбачає наступні завдання:

• встановлення контакту з усіма учасниками супроводу дитини;
• визначення обсягу роботи та послідовності процесу психологічного супроводу;
• підготовка необхідної документації;
• складання графіка роботи.

             Психолог під час спілкування з іншими фахівцями повинен пояснити їм мету психологічного супроводу, розповісти про актуальний та потенціальний рівень розвитку дитини. Крім того, на цьому етапі психолог уточнює діагноз, форму порушення, отримує інформацію про лікування, навчання дитини, просить колег висловити свої думки про дитину. Отримання такої додаткової інформації необхідне не тільки психологу. На підготовчому етапі лікарі та педагоги, контактуючи з психологом, також отримують від нього корисну інформацію, яка дає їм змогу скласти більш об’єктивне уявлення про діагноз і характер клінічних проявів того чи іншого порушення.

Орієнтовний етап передбачає такі завдання:

• встановлення контакту з батьками та родичами дитини;
• встановлення контакту з класом, в якому навчається дитина, з класним керівником;
• ознайомлення фахівців з результатами психологічного обстеження;
• обговорення з педагогами та іншими фахівцями особливостей психічного розвитку дитини.

Етап планування передбачає:

• створення індивідуальної програми супроводу дитини з особливими потребами;
• затвердження цієї програми з усіма фахівцями, які працюють з дитиною.

          Слід зазначити, що складання програми психологічного супроводу можливе тільки після ретельного психолого-медико-педагогічного обстеження кожної дитини.

Етап реалізації індивідуальної програми передбачає такі завдання:

• надання необхідної допомоги батькам дитини та педагогам у створенні умов, необхідних дитині з особливими потребами для її повноцінного здорового способу життя та успішного оволодіння навчальними програмами з урахуванням її психічних і фізичних можливостей;
• надання необхідної психологічної допомоги батькам дитини, її родичам, друзям з метою гармонізації міжособистісних взаємин з нею, оптимізації виховного процесу;
• просвітницька і консультативна робота з педагогами, педагогами-дефектологами, логопедами та іншими фахівцями, які працюють з дитиною.

Заключний етап передбачає колективне обговорення зі спеціалістами ефективності виконаної роботи з рекомендаціями щодо подальшої діяльності дитини з особливими потребами.

 Пріоритетними завданнями практичного психолога, який здійснює психологічний супровід інтегрованого (інклюзивного) навчання дітей з особливими потребами, є:

• недопущення появи у хворої дитини психопатологічних рис особистості під впливом особливих умов її розвитку;
• недопущення затримки не тільки в здобуванні знань, а й у розвитку особистості, запобігання інфантилізму;
• заспокоєння дитини, зміцнення її вольових рис;
• компенсація наявних дефектів шляхом активізації аналізаторів зберігання;
• стимулювання позитивного ставлення до дефекту, віри в можливість його компенсації;

• просвітницька робота з іншими дітьми та педагогами школи щодо особливостей контингенту дітей з вадами розвитку і виховання адекватного ставлення до них;
• оптимізація спілкування дитини з однолітками, батьками, педагогами;
• допомога дітям в опануванні системи взаємин зі світом і самим собою;
• розробка і впровадження відповідних форм і методів роботи як умов успішного навчання дітей з особливими потребами.